П’ятниця, 9 Грудня, 2022

«Техас у Канаді»: історія міста Калгарі

Місто Калгарі у провінції Альберта – це важливий фінансовий, комерційний та індустріальний центр Канади. Тут зосереджені штаб-квартири багатьох підприємств нафтопереробної промисловості. Через величезні запаси нафти, які виявили в Калгарі в середині ХХ століття, місто прозвали «Техасом у Канаді». Далі на calgary-future.

Перші поселення

До того, як на території Калгарі поселилися європейці, там жили поселення докловісійської культури.

У 1787 р. 17-річний картограф Девід Томпсон разом із групою провів на цій території зиму, поселилися вони поблизу річки Боу. Томпсон став першим європейцем, який відвідав ці землі. А от задокументованим першим  європейським поселенцем став Джон Ґленн, який приїхав сюди в 1873 р.

У 1759 р. Британія завоювала Нову Францію і після Паризької мирної угоди почала заселяти англомовними жителями колишню французьку колонію – Канаду. У 1875 р. тут побудувала свій форт північно-західна кінна поліція задля захисту західних рівнин від американських торговців, а також для захисту хутрового промислу. Спочатку пост був названий Форт-Брізбуа, але в 1876 р. полковник Джеймс Маклауд перейменував його на Форт-Калгарі. Ця назва була дана на честь селища на острові Малл (Шотландія). Чому селище в Шотландії назвали саме так, достеменно невідомо, однак є версія про те, що вираз kald gart давньоісландською мовою означає «холодний сад». Так місцевість могли назвати  вікінги. За іншою версією, назва походить від гельського виразу cala ghearraidh («луг на березі»).

У 1877 р. британський і канадський уряди підписали мирну угоду з індіанцями, і в регіоні почали розвивати скотарство. У 1883 р. тут провели Канадську тихоокеанську залізницю (CPR) і збудували залізничну станцію, відтоді Калгарі перетворився на значний торговий та сільськогосподарський центр.

Статус міста та низка неприємностей

У 1884 р. Калгарі отримав статус міста, тоді його населення становило лише кількасот осіб, а за переписом 1891 р. зросло до 3876. Мешканці обрали свого першого мера – Джорджа Мердока.

У 1886 р. сталася масштабна пожежа, яка знищила частину центру міста. Тоді нова міська рада розробила проєкт статуту, який вимагав, щоби всі великі будівлі в центрі Калгарі були побудовані з пісковика. Відомі місцеві бізнесмени відкрили кілька кар’єрів навколо міста.

У 1889 р. в Калгарі почалася спекуляція нерухомістю. Спекулянти купували та будували будівлі на захід від центральної вулиці, що викликало гнів у  власників нерухомості східної частини міста. Східний бік же використовувався для цілей скотарства.

У червні 1892 р. в Калгарі виник спалах віспи. В цьому калгарці звинуватили  місцеве китайське населення. 2 серпня 1892 р. навіть стався бунт: мешканці напали на місця, де жили та працювали китайці, розбиваючи вікна та намагаючись спалити будівлі дотла. Місцева поліція не намагалася втручатися.

Попри такі неприємності та складні етапи, місто стало головним центром перевезення великої рогатої худоби зі скотарями, бійнями, шкіряними та м’ясопереробними заводами. Ці перші комерційні та промислові підприємства надали Калгарі міцну репутацію «коров’ячого міста».

Створення навчальних закладів

1 вересня 1905 р. Альберту проголосили провінцією з тимчасовою столицею Едмонтон. І хоч політик Вільям Генрі Кушинг рішуче виступав за Калгарі, все ж перевагу отримав Едмонтон.

Розчаровані калгарці вирішили зосередити свою увагу на створенні провінційного університету. Однак зусилля громади не змогли вплинути на уряд, тож Університет Альберти був заснований у місті Страткона. Зате в Калгарі відкрили провінційну нормальну школу. У 1916 р. тут також створили Технологічний інститут Південної Альберти (SAIT) – політехнічний інститут, де створили навчальні програми в галузі технологій, торгівлі та бізнесу.

SAIT

Розбудова Калгарі та проведення комунікацій

У цей час забудовані райони Калгарі вже обслуговувалися електроенергією та водою. Місто продовжило програму мощення та укладання тротуарів і разом із CPR побудувало метро. Перші три автобуси виїхали на вулиці Калгарі в 1907 р., а ще через два роки в Калгарі відкрили муніципальну систему вуличної залізниці. Ця система вуличної залізниці досягала 250 000 пасажирів на місяць аж до 1910 р.

У 1907 р. був відкритий приватний міст Мак-Артура – попередник мосту на Центральній вулиці через річку Боу. Це передувало розширенню житлової забудови на північ від річки. На початку 1910-х рр. у місті знову почалися спекуляції нерухомістю, коли ціни на житло значно зросли.

1906–1911 рр. стали найбільшим періодом зростання населення в історії міста, коли кількість жителів збільшилася з 11 967 до 43 704. Протягом цих п’яти років було розпочато кілька амбітних проєктів, як-от нова міська ратуша, універмаги Hudson’s Bay, будівля зернової біржі та Palliser Hotel.

Palliser Hotel

До слова, Palliser Hotel назвали на честь капітана Джона Паллізера, який досліджував цей регіон у 1850-х рр. Готель побудували з каменю, сталі, залізобетону і цегли. Його відкрили без будь-якої помпезності та церемонії 1 червня 1914 р. Першим зареєстрованим гостем став Чарльз Волш Роулі, банкір із Вінніпега. Будівля мала 8 поверхів, а в 1929 р. додали ще 4 поверхи. Після додавання цих поверхів готель став найвищою будівлею в Калгарі. Цей титул він зберігав, допоки Elveden Center не затьмарив Palliser у 1958 р.

Крім того, після 1910-х рр. завершувалась епоха «міста з пісковика» завдяки появі сталевих каркасів і теракотових фасадів, як-от у Будівлі Бернса.

Фестиваль Calgary Stampede

Раніше в Калгарі проводили сільськогосподарські виставки, які мали успіх. Американсько-канадський ковбой Гай Ведік вирішив провести тут у 1912 р. перший Calgary Stampede в надії створити подію, яка би представляла «дикий захід». За допомогою місцевого агента з тваринництва Ведік переконав бізнесменів надати 100 000 доларів на фінансування заходу.

Місто побудувало арену для родео на виставковій площі, понад 100 000 людей відвідали шестиденний захід у вересні 1912 р., щоби поспостерігати, як сотні ковбоїв із Західної Канади, Сполучених Штатів і Мексики змагаються за 20 000 доларів у вигляді призів. Подія принесла 120 000 доларів доходу та була визнана успішною.

Відтоді фестиваль «Калгарі Стампід» проходить щорічно в липні, його називають «найбільшим шоу на відкритому повітрі». Під час фестивалю можна побачити парад, шоу на сцені, родео Дикого Заходу, танці індіанських племен, концерти та ярмарок.

Початок нафтової та газової ери в місті

Сільське господарство та залізнична діяльність були домінуючими аспектами ранньої економіки Калгарі. Проте 14 травня 1914 р. на південний захід від Калгарі вибухнула свердловина Тернер-Веллі, яка ознаменувала початок епохи нафти та газу в Калгарі.

Відкриття Archibald Wayne Dingman і Calgary Petroleum Product було оголошено «найбільшим родовищем нафти в Британській імперії», за 3 тижні тут виникло майже 500 нафтових компаній. Жителі Калгарі з ентузіазмом інвестували в нові нафтові компанії, дехто навіть робив це надто поспішно, через що втратив усі свої заощадження.

Початок Першої світової війни послабив нафтове божевілля, оскільки багато хто виїхав до Європи. Нафтові родовища Тернер-Веллі почали процвітати в 1924 і 1936 рр., і до Другої світової війни ці родовища виробляли понад 95% нафти в Канаді.

У 1947 р. велике відкриття сирої нафти, зроблене поблизу Ледюка (Leduc No. 1) призвело до буму розробки нафти в Західній Канаді та остаточно перетворило Калгарі на нафтогазове місто. Провінція Альберта стала однією з найбагатших у країні. На національному рівні це відкриття дозволило Канаді стати самодостатнім та великим експортером нафти.

У Калгарі було відкрито багато корпоративних офісів. До 1967 р. тут налічувалося більше мільйонерів, ніж у будь-якому іншому місті Канади, а на душу населення припадало більше автомобілів, ніж у будь-якому іншому місті світу.

Осередок політичної діяльності

На початку ХХ ст. Калгарі був осередком політичної діяльності. Історично калгарці підтримували провінційні та федеральні консервативні партії, а от мешканці сусіднього Едмонтона були прихильниками лібералів.

Калгарці підтримували розвиток робітничих організацій. У 1909 р. «Об’єднані фермери Альберти» (UFA) створили в Калгарі непартійну лобістську організацію для представлення інтересів фермерів. Представники UFA швидко відмовилися від позапартійного аспекту організації та почали брати участь у провінційних виборах 1921 р., сформувавши перший неліберальний уряд провінції.

Після Першої світової війни місто пережило 6-річну рецесію, тоді знизився попит на виробництвах, а отже, зріс рівень безробіття. Ситуацію погіршувало й те, що багато військовослужбовців повернулися з Європи, їм усім потрібна була робота. До 1921 р. понад 2000 чоловіків були офіційно безробітними. Профспілкові організації почали висувати своїх кандидатів у міську раду і швидко досягли успіху. Наприклад, мером став Семюель Хантер Адамс в 1920 р.

У 1922 р. на противагу зростанню впливу робітничих груп була сформована лейбористська Асоціація громадянського уряду. Однак вплив лейбористів на міську раду був недовгим, кандидати не отримували значної підтримки. Більшість містян й надалі залишалися прихильниками робітничих і сільськогосподарських груп.

У 1930 р. Консервативна партія Річарда Беннета перемогла на федеральних виборах, сформувала уряд. Беннет став 11-м прем’єр-міністром Канади та першим перм’єр-міністром від Калгарі. Раніше він очолював провінційну Консервативну партію, виступав за те, щоби Калгарі став столицею Альберти, і всіляко підтримував розвиток міста.

Економічне піднесення та крах

У 1970-х рр. відбулася енергетична криза в місті, що дала поштовх розвитку Калгарі. Внаслідок економічного підйому та приросту населення почали активно будувати багатоповерхівки. Шквал будівництва привів до того, що в 1979 р. у Калгарі було відкрито більше офісних приміщень, ніж у Нью-Йорку та Чикаго разом. У 1984 р. завершили будівництво Petro-Canada Centre – енергетичного центру із суцільноскляною конструкцією з двох офісних веж. Під час будівництва виникла суперечка на місцевому рівні, коли не було отримано канадських заявок на постачання зовнішнього гранітного покриття, що привело до використання фінського граніту вартістю 500 000 доларів США, який був вирізаний і відшліфований в Італії та відправлений на майданчик у Калгарі для встановлення. Після завершення будівництва комплексу один із авторів газети Calgary Herald описав ці будівлі, як «пам’ятник соціалізму з двома вежами вартістю 200 мільйонів доларів».

Petro-Canada Centre (пізніше – Suncor Energy Centre)

Проте економічний бум не міг тривати вічно. Ціни на нафту та зерно обвалилися. У 1983 р. міська рада Калгарі оголосила про скорочення послуг, безробіття лише за рік зросло з 5 до 11%, а населення міста вперше в історії міста скоротилося. Крім того, 3331 будівля була вилучена фінансовими установами в 1983 р. Низькі ціни на нафту в 1980-х рр. перешкоджали повному економічному відновленню аж до 1990-х рр.

Спортивні досягнення

21 травня 1980 р. канадець та бізнесмен Нельсон Скалбанія купив хокейну команду «Атланта Флеймс» за 16 мільйонів доларів США та перевіз до Калгарі, де її перейменували на «Калгарі Флеймс». Команда одразу досягла успіху, виходячи щороку в плей-офф у перші 10 років у Калгарі. «Флеймс» не виграли Кубок Стенлі в 1986 р. в колі «Монреаль Канадієнс», зате виграли єдиний Кубок Стенлі в 1989 р.

30 вересня 1981 р. Міжнародний олімпійський комітет проголосував за надання Калгарі права на проведення зимових Олімпійських ігор 1988 р. Калгарі став першим канадським містом, де провели зимові ігри.

Спортивний комплекс «Скоушабенк-Седдлдоум» був основним місцем проведення хокею та фігурного катання. Олімпійський овал був побудований на території університету Калгарі. Це був перший повністю закритий 400-метровий ковзанярський майданчик у світі, оскільки він був необхідний для захисту від можливих низьких температур або вітру. Під час ігор було побито сім світових і три олімпійських рекорди, внаслідок чого споруду назвали «найшвидшим льодом на Землі».

«Скоушабенк-Седдлдоум»

Канадський Олімпійський парк збудували на західній околиці Калгарі, там грали бобслей, займались санним спортом, стрибками з трампліна та фрістайлом. Це був найдорожчий об’єкт, побудований для Олімпійських ігор, його вартість – 200 мільйонів доларів США.

Незважаючи на те, що Канада не змогла завоювати золоту медаль на Олімпійських іграх, події виявилися великим економічним бумом. З’ясувалося, що ігри приносили 1,4 мільярда канадських доларів економічної вигоди по всій Канаді ще протягом 1980-х років, зокрема, й у самій Альберті, адже почався притік туристів, були побудовані нові цікаві об’єкти, що привертали увагу світу.

Процвітання економіки та масштабна повінь

Частково завдяки ескалації цін на нафту, економіка Калгарі та Альберти процвітала до кінця 2009 р., і регіон із населенням майже 1,1 мільйона людей був місцем, де економіка розвивалася найшвидше в країні. Хоча нафтогазовидобувна промисловість залишалася важливою складовою, місто інвестувало багато і в інші сфери, як-от туризм і високотехнологічне виробництво.

Понад 3,1 мільйона людей почали відвідувати Калгарі щороку через численні фестивалі та атракціони, особливо Calgary Stampede. Прилеглі гірські курортні міста Банф, Лейк-Луїза та Кенмор також стали популярними серед туристів.21 червня 2013 р. пройшли сильні опади, які спровокували катастрофічну повінь, названу урядом провінції найгіршою в історії Альберти. Особливо постраждали райони вздовж річок Боу, Елбоу, Хайвуд, Ред-Дір, Шип, Літл-Боу та Південний Саскачеван. Приблизно 2200 військовослужбовців Канадських збройних сил були залучені для допомоги в затоплених районах на додаток до Королівської канадської кінної поліції та відділу шерифів Альберти. Загалом було оголошено 32 місцеві надзвичайні стани та активовано 28 оперативних центрів із надзвичайними ситуаціями, а численні громади отримали розпорядження про евакуацію. Великі райони Калгарі разом із його центром опинилися на деякий час без світла.

Було підтверджено, що 5 людей загинуло безпосередньо внаслідок повені, а понад 100 000 людей були змушені покинути свої домівки по всьому регіону. Загальні оцінки збитків перевищили 5 мільярдів канадських доларів, і з погляду страхових збитків, повінь в Альберті 2013 р. стала найдорожчою катастрофою в історії Канади аж до лісової пожежі у Форт-МакМюррей у 2016 р.

Latest Posts

.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.