Якщо порівняти Калгарі з такими містами, як Галіфакс, Монреаль чи Сент-Джонс, то можна помітити відмінності в архітектурному стилі, оскільки місто Калгарі було засноване значно пізніше за них – у 1875 році.
Після масштабної пожежі в 1886 році багато ранніх споруд перебудували з використанням пісковику, який можна побачити в таких будівлях, як мерія, бібліотека Меморіального парку та готель Fairmont Palliser. Збереглося і багато інших споруд, що відображають минуле міста. Перелік найстаріших будівель Калгарі далі на calgary-future.
1. Дім Логіда
Дім Логіда – це національне історичне місце в районі Белтлайн. Будівля була побудована в 1891 році як резиденція сенатора Джеймса Александра Логіда та його дружини Ізабелли Кларк Гардісті. Збудована з пісковика у високовікторіанському еклектичному стилі. Сюди до сенатора та його дружини часто приїжджали відомі гості, як-от принц Уельський.
Такий вигляд зазвичай мали будинки заможних жителів Калгарі пізньої вікторіанської епохи. Подібні особняки в той час були предметом розкоші, адже там була проведена гаряча вода та електрика. Всередині помістилося 48 кімнат, прикрашених іспанським червоним деревом, італійським мармуром, вітражами на вікнах і дверях, а також намальованими вручну зображеннями флори і фауни Альберти.
Після смерті Джеймса Логіда в 1925 році місто заволоділо будинком. Міська влада дозволила вдові Ізабеллі та дітям жити тут до її смерті, вона померла в 1936 році. Під час Другої світової війни верхні поверхи використовувалися як казарми для жіночого армійського корпусу, а підвал використовував Канадський Червоний Хрест для донорства крові. Після цього будинок довго стояв пусткою, поки у 1997 році не почалася його реставрація та відновлення розкішних садів поблизу. Відтоді Дім Логіда став музеєм і рестораном.
Дім Логіда визнаний національним історичним місцем, оскільки особняк – рідкісний приклад еклектичного будинку вищого середнього класу в канадських преріях.
2. А. Е. Кросс Хаус
А. Е. Кросс Хаус – це двоповерхова будівля, яка межує з річкою Боу в історичному районі Інглвуд. Її побудували в 1891 році, а вже через 8 років будівлю придбав Альфред Ернест Кросс – калгарський підприємець і політик.
Цінність будівлі полягає не лише в її давності, а й асоціації з Альфредом Ернестом Кроссом та його унікальним архітектурним стилем, типовим для того часу. Будинок має вальмовий дах із поперечними фронтонами та пряниковим оздобленням, а його фундамент із пісковика. На заході будинок оточує великий сад і газон. Через деякий час після смерті Кросса в будівлі розмістили популярний ресторан Rouge.
3. Ранчо-будинок Вільяма Ропера Халла
Цей будинок представляє суспільство вищого класу, яке виникло на тлі розвитку скотарства в Південній Альберті. У 1892 році Вільям Ропер Халл, успішний власник ранчо та бізнесмен, купив це майно, а після того, як будинок із колод згорів, він замовив проєкт нової цегляної двоповерхової споруди.
Ранчо-будинок пам’ятає елегантні заміські розваги в пізньому вікторіанському англійському стилі. Саме тут збиралася калгарська аристократія, проводили громадські зустрічі і розвивалося благородне сільське життя.
У 1902 році нерухомість викупив сенатор та власник м’ясопереробної компанії Патрік Бернс. У час, коли будівлею володіла сім’я Бернсів, вона використовувалася як приватний сімейний будинок і водночас ресторан Bow Valley Ranche з класичними канадськими стравами. У 1973 році будинок купив у нащадків Бернса уряд Альберти та приєднав його до провінційного парку Фіш-Крік.
4. Собор Святої Марії
Цей собор відомий як ранньою історією Римо-католицької церкви на півдні Альберти, так і тим, що його використовували як станцію Північної канадської залізниці. Розташована святиня в Руловілі – французькій громаді в центрі міста.
Будівлю собору побудували в 1905 році з пісковика. Північна половина задньої прибудови з червоної цегли, а південна облицьована кедровою черепицею. Передній фасад містить вражаючий набір неокласичних елементів – пілястри, видатний карниз і фронтон. У 1985 році пожежа знищила величезну частину інтер’єру, але в 1987 році будівлю відреставрували.
Споруда на початку свого існування була місцем для богослужінь української католицької громади Калгарі, а крім того, центром французького католицького культурного життя. Тут проводили концерти й театральні вистави.
У 1911 році церква продала приміщення Північній канадській залізниці. Тут облаштували приміщення для обслуговування станції, поруч проклали колії та збудували залізничні платформи. Залізниця планувала побудувати нову станцію, однак війна внесла свої корективи. У 1916 році компанія розширила робочу станцію, додавши задню прибудову з червоної цегли та дерев’яний навіс біля колії. У 1971 році станцію закрили. Згодом тут розмістилися студії Альбертської балетної компанії.
5. Готель «Національ»
Готель «Національ» – це триповерхова дерев’яна будівля в районі Інглвуд. Цей район був утворений у 1880-х роках і спочатку був домом для найвидатніших громадян міста. До Першої світової війни Інглвуд постійно розростався, тут відкривали важливі промислові підприємства.
Побудували готель у 1907 році, а розпочав роботу він у 1908-му. Неподалік розміщувалася станція Канадської тихоокеанської залізниці. Збережений готель «Національ» асоціюється з Інглвудом, де поміщалася і пивоварня, і конюшня, і заводи тощо. Сама будівля готелю відображає едвардіанський комерційний архітектурний стиль, типовий для ранніх готелів Альберти, які будували в районах, де проживав робітничий клас.
Цей стиль особливо помітний у верхньому жерстяному карнизі та сегментних арках з червоної цегли. Фундамент з пісковику та облицювання з жовтої цегли свідчать про використання місцевих матеріалів під час будівництва. Ці особливості, а також багата історія будівлі зробили готель важливою пам’яткою Калгарі. Після закриття готелю тут розмістили висококласний ресторан The Nash.
6. Будівля зернової біржі
У 1909 році побудували 6-поверховий хмарочос, у якому поселилася зернова біржа. З тих пір місто розрослося настільки, що найбільший хмарочос у Калгарі став однією з найнижчих будівель у центрі міста.
Таку високу на той час будівлю збудували тому, що з 1908 року почала стрімко зростати вартість на нерухомість на Стівен-авеню. До 1912 року вона збільшилася на 1000%. Це змушувало забудовників будувати вищі будівлі, аби не розширятися і не переплачувати.
Будівлю побудували з поєднання пісковику та залізобетону, що посприяло її довговічності, оскільки бетон запобігає будь-якому потенційному гниттю пісковику. До слова, тут був перший у Калгарі пасажирський ліфт.
Після припинення зернової діяльності будівля стала центром для підприємств роздрібної торгівлі, приватних компаній і некомерційних організацій.
7. Готель «Король Едуард»
«Король Едуард» – другий найстаріший готель у Калгарі з найдовше функціонуючим баром. Побудували його у 1910 році на 9-й авеню на південному сході міста, а закрився він у 2004 році. У 2008 році будівлю придбав Національний музичний центр, а у 2018 році тут відкрили ресторан, бар і музичний майданчик, зберігши початковий вигляд будівлі як зовні, так і всередині.
Щоби реставрувати, але водночас зберегти конструкцію, столітній готель розбирали по цеглині. Навіть сходинку перед дверима зберегли, аби потім використовувати її знову.
