П’ятниця, 19 Липня, 2024

З’єднав центр Калгарі з північно-центральними громадами: історія мосту Reconciliation Bridge

Міст Reconciliation Bridge охоплює річку Боу між 4 Ave S та дорогою Меморіал-Драйв. Сталева споруда після перейменування у 2017 році стала символом вшанування пам’яті постраждалих корінних жителів Калгарі. Це визначна пам’ятка міста, що виконує давню і невід’ємну функцію основного транспортного сполучення. Міст вирізняється з-поміж інших зовнішнім виглядом і виступає «шлюзом» до центру Калгарі та району Бріджленд-Ріверсайд. Докладніше про його історію далі на calgary-future.

Попередник – Dewdney Bridge

Річка Боу та територія навколо неї – батьківщина кількох груп перших націй. У 1800-х роках сюди почали прибувати поселенці, які торгували хутром і віскі. Поява коней, зброї та хвороб зумовила появу й інших прибулих. Народи чорноногих вважали річку спільною частиною своєї батьківщини, у той час як нові поселенці бачили в ній лише засіб для сприяння торгівлі, міграції та поселення, але в експлуатаційний спосіб.

Починаючи з 1860-х років, на північному та південному берегах річки сформувалися громади, що складалися з поселенців різного походження. Після десятиліть зростання постала потреба в переправі через річку, щоби з’єднати село Ріверсайд (тоді відоме як Джермантаун) із Калгарі. Перетнути Боу можна було лише поромом, що доволі недешево коштувало.

Кількість поселенців постійно росла, у 1894 році Калгарі отримало статус міста, люди втомилися від використання поромів і човнів і подумували про такий більш безпечний і надійний засіб переправи через річку, як міст.

У 1885 році для з’єднання громад побудували дерев’яний міст Dewdney Bridge – на місці теперішнього Reconciliation Bridge. У перші роки міст з’єднував зростаюче місто із селом Джермантауном, яке поєднувало непоєднуване: релігійні об’єкти і квартал червоних ліхтарів.  

Новий міст, нова назва

У 1897 році повінь, спричинена чотириденним дощем, спричинила обвал мосту Bow Marsh, який поплив вниз за течією та врізався в Dewdney Bridge. Калгарі звернулося до Гектора-Луї Ланжевена з проханням про фінансову допомогу від уряду для ремонту мосту.

Гектор-Луї Ланжевен – впливовий франко-канадський політик, журналіст і юрист, один із «батьків Конфедерації» (36 осіб, які відвідали конференції, що передували Канадській конфедерації). Ланжевен працював державним секретарем і суперінтендантом у справах індіанців, міністром громадських робіт (контролював фінансування багатьох інфраструктурних проєктів по всій Канаді). У 1883 році Ланжевен почав виступати в парламенті за появу шкіл-інтернатів для дітей-індіанців та відокремлення їх від батьків на певний час, аби вони «стали цивілізованими людьми».  

Ланжевен зголосився допомогти з ремонтом мосту, за що Калгарі запропонувало назвати міст його іменем. У 1890 році оригінальну конструкцію Dewdney Bridgе замінили міцнішим дерев’яно-кроквяним мостом.

До 1892 року на ньому виявили ознаки зношення від інтенсивного руху. У 1907 році місто знову звернулося до федерального уряду з проханням побудувати міцніший міст. У 1910 році спорудили новий сталевий міст, який назвали Langevin Bridge. Коли в 1911 році старий дерев’яний каркас повністю знесли, жителі Калгарі використовували деревину для опалення своїх осель.

Langevin Bridge – один із трьох історичних перетинів річки Боу, що дозволив розширити міську територію Калгарі на північ від річки під час буму на початку ХХ століття. Він мав важливе значення для міста, особливо району Бріджленд-Ріверсайд, де згодом розмістилася низка медзакладів Calgary General Hospital.

Прихисток бездомних 

Міст залишався частиною основного маршруту шосе від Калгарі до Едмонтона аж до спорудження в 1960-х роках шляху Deerfoot Тrail. Проте наприкінці ХХ століття він виступав не символом спільноти та гордості, а радше причиною конфліктів серед громадськості. Із зростанням населення зросла кількість бездомних, багато з яких почали використовувати Langevin Bridge як притулок.

Коли в 1961 році відкрили центр пропуску на західній частині мосту, проблема безпритульних почала вщухати, однак усе ще надходили скарги про похмурість і небезпечність мосту. У відповідь на це у 2009 році міська влада встановила на мості 5600 світлодіодних ліхтарів. Під час міських святкувань ліхтарі світять різними кольорами та в різній послідовності. 

Гноблення аборигенів і потреба в примиренні

1 червня 2008 року офіційно створили Комісію правди та примирення Канади (TRС), яка діяла до 2015 року з метою врегулювання роботи індіанських шкіл-інтернатів, документування негативних наслідків таких закладів для корінного населення. За свідченнями понад 6500 постраждалих або членів їхніх сімей, чимало дітей зазнавали сексуального та фізичного насильства під час навчання в інтернатах.  

У червні 2015 року TRC опублікувала звіт, у якому зробила висновок, що шкільна система Канади є культурним геноцидом. Комісія закликала до примирення канадців та корінних народів. У відповідь на цей заклик Комітет у справах міських аборигенів Калгарі отримав вказівку від міської ради висвітлити, які заклики Комісії були прийнятними для міста. Комітет підготував доповідь, у якій зазначив, що способом підкреслення важливості врегулювання суперечки буде перейменування Langevin Bridge на Reconciliation Bridge (дослівно перекладається як «Міст примирення»). Назву запозичили від назви Комісії правди та примирення Канади.

У 2017 році мер Калгарі Нахід Ненші пояснив, що хоча Гектор-Луї Ланжевен зробив чимало для міста й країни загалом, але він був одним із перших прихильників індіанських шкіл-інтернатів. Процес перейменування мосту, за словами Ненші, це ні не паплюження Ланжевена, ані стирання минулого, а радше засіб визнання, що історія має свої «темні сторінки».

23 січня 2017 року питання про перейменування винесли на розгляд ради. Хоча більшість у раді підтримала таку ідею, багато громадян виступили проти, оскільки сприйняли її за спробу стерти історію чи очорнити ім’я Ланжевена.

Зрештою, міст таки перейменували на Reconciliation Bridge. Назва символізує процес зцілення Калгарі та публічний обмін правдою, яка визнає та відшкодовує минулі помилки. Офіційна подія з нагоди перейменування відбулася 26 травня 2018 року. Жителі Калгарі зібралися біля мосту. Старійшини провели урочисті благословення та молитви Творцю. Разом із молоддю вони здійснили молитовне коло перед урочистою ходою через міст. Захід продовжився піснями під прапорами, грою на барабанах, промовами та хороводом.

У 2018 році після вбивства молодого корінного жителя Саскачевану Колтена Буші та смерті корінної дівчини Тіни Фонтейн у Манітобі калгарці організували біля мерії протест проти систематичного расизму в Канаді та його проявів у системі правосуддя. Після виступів біля мерії протестувальники вирушили до Reconciliation Bridge, щоби продовжити свою акцію. Отож, за надзвичайно короткий час після перейменування міст став локацією для підвищення корінними народами обізнаності про важливі та забуті проблеми.

Цікаво, що інші країни, наприклад Норвегія, Швеція та Фінляндія, створили за зразком Канади Комісії правди та примирення задля вирішення подібних проблем.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.