Повсякденне життя важко уявити без телефонного зв’язку. Винахідником телефону прийнято вважати американця Олександра Белла, саме він 14 лютого 1876 року запатентував принцип телефонування. Хоча щодо першості Белла точаться дискусії, але зрозуміло одне: винахід став інноваційним проривом того часу. Коли та як винахід дійшов до Калгарі, читайте далі на calgary-future.
Прокладення телефонної лінії Уокером
У 1881 році оголосили, що Канадська тихоокеанська залізниця (CPR) проходитиме повз форт Калгарі. Тоді інтерес до землі, що знаходився на схід від річки Елбоу, почав стрімко зростати. Після появи колій біля форту виникла громада. Оскільки ціни на землю були високими, CPR вирішила обійти існуючу громаду та придбати дешевшу землю на захід від Елбоу, там і звела свою станцію. Незабаром почали переїжджати на цю територію і мешканці громади.
Серед тих, хто залишився, був майор північно-західної кінної поліції Джеймс Уокер. Його будинок під назвою «Інглвуд» пізніше дав назву цій громаді, і саме в його будинку встановили першу телефонну систему в Калгарі. У 1885 році Уокер провів телефонну лінію від будинку до власного лісозаводу, що за дві милі від нього.
Згодом до системи Уокера під’єднали кількох інших абонентів, але вже в 1887 році їх від’єднали, оскільки міська рада Калгарі запросила телефонну компанію Bell збудувати систему телефонного зв’язку в цілому місті.
Будівництво системи по всьому місту
На початку ХХ століття Bell вже мала телефонну систему по всьому Калгарі, однак місто не було задоволене такою монополією на телефонний зв’язок. У 1905 році створили провінційний уряд, до цього часу Bell провела зв’язок не лише в Калгарі, а й у більшості міст Альберти. У сільській місцевості зв’язок не провели.
Згодом провінційний уряд викупив частку Bell у провінції і в 1906 році заснував корпорацію під назвою Alberta Government Telephones (AGT). Корпорація провела телефонні послуги в сільській місцевості, а у великих містах покращила їх.
До 1909 року систему обслуговували вручну, тобто клієнт знімав слухавку та просив оператора підключити дзвінок до потрібного номера. Якщо номер знаходився в тому ж центральному офісі і розміщувався на комутаторі оператора, оператор з’єднував клієнта з потрібним абонентом, вставляючи шнур виклику в гніздо, що відповідає лінії абонента. Якщо ж лінія викликаної сторони знаходилася на іншому комутаторі чи офісі, оператор підключався до магістральної лінії комутатора та просив іншого оператора підключити виклик. Однак у 1909-му населення Калгарі вже становило 29 265 осіб, тоді ручне обслуговування стало недоцільним, тож AGT встановила автоматичну станцію.
Автоматична телефонна станція
Станція розмістилася у споруді з червоної цегли на 1311-9th Avenue East, її спроєктував архітектор А. М. Джефферс – творець більшості великих державних будівель Альберти.
Відкрили її в 1909 році, вона служила підстанцією головної телефонної станції на 7-й авеню. Компанія Automatic Electric Company обладнала споруду для обслуговування 300 телефонних ліній, а наступного року будівлю розширили для обслуговування 1000 ліній.
Незабаром відкрили й інші станції, оскільки до 1921 року вже більшість калгарських будинків і підприємств мали телефони. Станція продовжувала обслуговувати південно-східну частину міста до 1957 року, поки її не закрили на користь нових і сучасніших об’єктів. Саму будівлю згодом здали в оренду, вона служила для різних цілей: була і дитсадком, і майстернею з ремонту взуття тощо.
У 1972 році будівлю продали Громадській асоціації Інглвуда й у ній розмістився Громадський центр Silverthreads. У квітні 2009 року споруду віднесли до списку історичних місць Альберти, адже вона є представником впровадження автоматизованої телефонної системи в Калгарі та символізує розвиток інновацій у місті.
