Коли Калгарі став муніципалітетом у 1884 році, тут ще не було міського годинника. Офіцер північно-західної кінної поліції у відставці Джеймс Х. Вокер щодня стріляв опівдні з гармати, так люди могли орієнтуватися в часі. Власні годинники мали лише обрані. Тому, коли в 1907 році розробляли план нової ратуші, вирішили розмістити на будівлі громадський годинник. Як це відбувалося, читайте далі на calgary-future.
Проєктування та будівництво ратуші
Архітектор Вільям М. Додд розробив проєкт п’ятиповерхової вежі з пісковику. Центральним елементом дизайну став підсвічений годинник. Упродовж першого року будівництва виявили, що витрати перевищили початкові плани, тому хотіли відмовитися від продовження будівництва.
У квітні 1909 року міська влада запропонувала виділити додаткові кошти, але платники податків виступили проти. Виник публічний скандал, внаслідок якого звільнили архітектора Додда, а підрядник звільнився сам. Майже рік ратуша простояла недобудованою. Урешті-решт, калгарці схвалили виділення коштів для ратуші, і вже навесні 1910 року будівництво відновилося.
Встановлення годинника
У тому ж 1910 році місто уклало контракт з ювелірною фірмою D.E. Black на встановлення годинника й обслуговування його протягом п’яти років. Фірма обрала для ратуші останню модель, виготовлену компанією Seth Thomas Clock Company, яка створила багато вежових годинників для міст Канади і США, а ще постачала свої годинники Канадській тихоокеанській залізниці (CPR).
Нова мерія Калгарі відкрила свої двері 2 січня 1911 року, а вже через 4 дні до міста прибув велетенський годинник із чотирма циферблатами, оснащений дзвоном вагою 1500 фунтів. Його встановив співробітник ювелірної фірми Рудольф Енгл.
Кілька ремонтів
Згодом годинник синхронізували з часом залізниці CPR, і кілька наступних десятиліть він працював безперебійно з півгодинним переведенням щотижня. Проте у травні 1955 року годинник зупинився. Мер Дональд Х. Маккей підрахував, що ремонт не буде вигідним. До того ж сама вежа з пісковику вже була в жахливому стані й потребувала демонтажу щонайменше двадцяти верхніх футів. Однак міська рада схвалила ремонт, тож старовинну вежу з хронометром вдалося зберегти.
З 1911 до 1979 року годинник ішов майже безперервно, хоч і щомісяця переводив стрілки на 5 хвилин уперед. Однак після 1979-го почав занепадати. Через гнилі болти та старі зубчасті шестерні існував серйозний ризик, що величезний металевий годинник може впасти в будь-яку мить. Тому, навесні 1984 року провели другий капітальний ремонт часоміра, і після трьох місяців обслуговування сяючий годинник знову зацокав.
Ще ремонти проводили в 1995 році, коли він знову зупинився, і в листопаді 2010-го, тоді ремонтували вал маховика. У 2022 році годинник знову перестав показувати точний час. Виконавча радниця з управління об’єктами Калгарі Джіліан Хендерсон пояснила, що причина проблеми є частково загадкою. Загалом, цей годинник потрібно заводити двічі на тиждень за допомогою ручної рукоятки. Він є єдиним подібним годинником, що залишився в Канаді. Якщо його обслуговування у 1911 році коштувало місту 3500 доларів, то у 2022-му – 125 000 доларів.
Щоби вшанувати людей, які обслуговували годинник упродовж багатьох років, приміщення з ним розписали їхніми іменами та ініціалами. Сама ж ратуша в еру цифрових годинників і мобільних телефонів відображає феноменальне зростання міста з 1911 року, а хронометр із чотирма циферблатами є символом муніципальної адміністрації Калгарі. Будівля визнана національним історичним місцем Канади, історичною пам’яткою Альберти та муніципалітету.
